Помер Данте Аліґ'єрі

Да́нте Аліґ'є́рі (іт. Dante Alighieri) (* 13 липня 1265, Флоренція — 13/14 вересня 1321, Равенна) — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна Комедія» (іт. la Divina Commedia), вважається шедевром світової літератури.

Народився в середині травня 1265г . у Флоренції. Його батьки були поважні городяни скромного достатку і належали до партії гвельфів , що виступала проти влади німецьких імператорів в Італії. Вони змогли оплатити навчання сина у школі , а згодом дозволили йому , не піклуючись про засоби , удосконалюватися в мистецтві віршування.

Як поет Данте починає з наслідування самому впливовому в той час ліричному поетові Італії Гвіттоне д'Ареццо , але незабаром змінює поетику і разом зі своїм старшим другом Гвідо Кавальканті стає основоположником особливої ​​поетичної школи , самим Данте названої школою « солодкого нового стилю» ( Дольче стиль нуово ) . Її головна відмітна ознака - граничне одухотворення любовного почуття.

1292 - автобіографічна повість у віршах і прозі «Нове життя» ( La vita nuova ) , що розповідає про кохання Данте до Беатріче (вважається , що це була Беатріче , дочка Фольк Портінарі ) з моменту першої зустрічі , коли Данте було дев'ять років , а їй вісім , і до смерті Беатріче в червні 1290г . Вірші супроводжуються прозовими вставками , що пояснюють , як з'явилося те чи інше вірш . У цьому творі Данте розвиває теорію куртуазної любові до жінки , примирюючи її з християнською любов'ю до Бога. Після смерті Беатріче Данте звернувся до втіху філософією і створив кілька алегоричних віршів на славу цієї нової «дами ».

1295-1296 - Данте кілька разів призивається на державну службу , включаючи участь у Раді Ста , що відав фінансовими справами Флорентійської республіки.

1300 - в якості посла їде в Сан - Джіміньяно із закликом до громадян міста об'єднатися з Флоренцією проти папи Боніфація VIII . У тому ж році Данте обраний членом правительствующего ради пріорів - цю посаду Данте займає з 15 червня по 15 серпня. Виконуючи її , він намагається перешкодити загострення боротьби між партіями Білих гвельфів ( виступали за незалежність Флоренції від тата ) і Черних ( прихильників папської влади).

Приблизно в цей час Данте одружується на Джеммі Донаті , чий рід належить чорним гвельфам .

1301 - з квітня по вересень Данте знову входить в Раду Ста . Восени того ж року він входить до складу посольства , відправленого до папи Боніфацій у зв'язку з нападом на Флоренцію принца Карла Валуа. У його відсутність , 1 листопада 1301г . , З приходом Карла , влада в місті переходить до чорних гвельфам , а білі гвельфів піддаються репресіям.

27 січня 1302 - Данте , симпатії якого на стороні білих гвельфів , засуджений до вигнання і позбавлений громадянських прав . Більше він вже не повертається у Флоренцію .

1304-1308 - трактат «Бенкет » ( Il convivio ), написаний , за словами самого Данте для того , щоб заявити про себе як про поета , який перейшов від оспівування куртуазної любові до філософської тематики. «Бенкет » задуманий як свого роду енциклопедія в галузі філософії і мистецтва , призначена для широкого загалу читачів ; назву « Бенкет» алегорично : просто і зрозуміло викладені наукові ідеї повинні наситити не обраних , але всіх .

1307 - приблизно в цей час Данте починає писати « Божественну Комедію » , перервавши роботу над трактатами «Бенкет » і « Про народне красномовство ». Свою поему Данте називає « Комедією » , оскільки вона має похмуре початок ( Ад ) і радісний кінець ( Рай і споглядання Божественної сутності) .

Крім того , поема написана простою стилем ( на відміну від піднесеного стилю , притаманного , в розумінні Данте , трагедії) , на народній мові , «яким говорять жінки ». Епітет «Божественна » у заголовку придуманий не Данте , його предпославши «Комедії » Боккаччо , що виражав захоплення художньою красою творіння , і вперше він з'являється у виданні , що вийшов в 1555г . у Венеції.

1310 - імператор Генріх VII вторгається в Італію з « миротворчої » метою . На цю подію Данте , який знайшов до того часу тимчасовий притулок у Казентіно , відгукується палким листом « До правителям і народам Італії» , закликаючи підтримати Генріха . В іншому листі , під назвою « Флорентієць Данте Аліг'єрі , несправедливо вигнаний , непридатність флорентийцам , що залишилися в місті » , він засуджує опір, який вчинила Флоренцією імператору.

1312-1313 - трактат - дослідження «Про монархії » ( De monarchia ) . Тут у трьох книгах Данте прагне довести істинність наступних тверджень :

1) лише під владою єдиного вселенського монарха людство може прийти до мирного існування і виконати своє призначення ;

2 ) Господь обрав римський народ , щоб той правил світом ( отже , цим монархом повинен бути імператор Священної Римської імперії) ;

3 ) імператор і папа отримують владу безпосередньо від Бога ( отже , перший не підпорядкований другого ) .

Ці погляди висловлювалися і до Данте , але він привносить у них палкість переконання. Церква негайно засуджує трактат і примовляє книгу до спалення .

1313 - після невдалої трирічної кампанії , Генріх VII раптово помирає в Буонконвенто .

1314 - після смерті папи Климента V у Франції Данте виступає ще з одним листом , адресованим конклаву італійських кардиналів в місті Карпентра , в якому закликає їх обрати папою італійця і повернути папський престол з Авіньйона до Риму.
 

14 вересня 1321 - Данте помирає в Равенні , завершивши незадовго до смерті « Божественну Комедію ».

В мережі магазинів "Учбова книга" можна придбати наступні книги: