День смерті Алчевської Христини

Христина Олексіївна Алчевська  — українська поетеса і педагог, дочка Христини Алчевської та Олексія Алчевського. Працювала вчителькою гімназії в Харкові.

Народилася 16 березня 1882 у Харкові.

Закінчила Харківську жіночу гімназію, Вищі педагогічні курси в Парижі (1902), Харківську художню школу. Учителювала в Харкові.

Почала друкуватися 1905.

Авторка кількох поетичних збірок: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісні життя» (1911), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (обидві — 1914), в яких виступала проти соціального й національного поневолення українського народу, висловлювала віру в його щасливе майбутнє, оспівувала борців проти гнобителів. Присутня в них й інтимна лірика. У збірках «Сльози» (1915), «Встань, сонце!» та «Мандрівець» (обидві — 1916) засуджує антинародний, грабіжницький характер Першої світової війни. Її літературно-критичні статті присвячені українським та російським письменникам 19 — початку 20 століть: «З поля двох письменств», «Майстри слова», «Пам'яті Шевченка», «Селянська дитина — Василь Стефаник», «Дух велетня» та інші. Збіркою «Пробудження» вітала Лютневу революцію 1917.

За радянського часу займалася педагогічною діяльністю, видала ще 2 збірки поезій, драматичну поему «Луїза Мішель» та інші, здійснила низку перекладів з російської на українську мову (О. Пушкіна, К. Рилєєва, I. Нікітіна, О. К. Толстого); з французької на українську (тв. В. Гюго), поему I. Франка «Мойсей» та його ліричні вірші — на російську, його ж творів й поезії Т. Шевченка та П. Тичини — французькою.

Бувала у Тернополі, зокрема гостювала в сім'ї Марії та Онуфрія Солтисів.

Померла 27 жовтня 1931 в Харкові.